unsigned char: «ми й треки не називаємо, а просто цифри»


unsigned char
  
unsigned char - молодий і перспективний post-rock/post-metal/djent гурт із Києва. Хлопці уже встигли себе досить добре зарекомендувати на тих нечисленних концертах, що у них були і, напередодні їхнього концерту із Blackpaperplanes, ми вирішили познайомитись із unsigned char трохи ближче. Окрім того, варто відзначити, що вони одні із небагатьох українських гуртів ведуть власний сайт unsignedchar.com, де ви можете скачати їхній дебютний демо запис - а також візуальне доповнення до кожної пісні.
 
AZH: Спочатку розкажіть як все розпочалося, як гурт склався докупи?
  
Олег: В принципі все починалося достатньо таки давно: з мене і Яріка (гітари), було бажання творити якісну музику, бо трішки набридало те, що ми слухаємо інших, підпадаємо під їх вплив та вплив іншої музики, а хотілось творити щось своє, так і почали грати вдома. А коли вирішили хоч трохи вийти на новий рівень, - створити саме гурт, -  а не грати вдвох вдома на дивані, то завдяки нашому спільному знайомому знайшли Тімона. Ну перед цим ще багато іншого було. Трішки інший напрям був. Ми колись грали щось типу “Linkin Park” і “Тартак”, в нас був діджей, і нас було троє, діджей скретчив, все це було дуже схоже на потік свідомості. Навіть зайняли якесь там місце в номінації «Діти цивілізації», це був конкурс авторської пісні. Навіть встигли на радіо виступити, але це було таке, дитинство, це залишилось позаду. 
 
Ярік: Це напевно не те, чим можна пишатись чи сказати, що це було круто. Це був такий етап, коли ми щось розпочали, в нас вийшло і це дало нам поштовх робити щось далі. Те, що зараз, - якось цікавіше і, мабуть, сучасніше. От, і ми тоді знайшли Тімона і знайшли ще бас-гітариста, і почали грати, почали  збиратись на перші репетиції. Було цікаво, але відчували, що було щось не те. 
 
Олег: Виходить, що бас-гітаристи в нас не приживались. Навіть дійшло до того, що ми після репетицій впадали в якісь такі депресії, йшли і казали, що «блін, або щось не те, або просто щось треба змінювати…». І дійшло навіть до того, що ми на певному етапі розійшлись, і в ході цих поганих моментів кожен з нас знайшов щось своє. Я знайшов пост-рок, як жанр взагалі, як музику. Пам’ятаю одного вечора вперше побачив кліп God Is an Astronaut «The End Of The Beginning» з першого їхнього альбому, і я зрозумів, що можливо це те саме, чого ми прагнемо, саме в музичному плані, хоч насправді ми ніколи не хотіли нікого наслідувати, а хотіли творити щось своє, і ніколи майже не грали кавери. (Ну зіграли звісно в ході репетицій декілька) (усміхається). Тоді ми зрозуміли, що можливо, це щось таке цікаве, можливо є шанс це спробувати. І ми зібрались втрьох на репетицію в маленькому гаражі і просто почали грати від душі і зрозуміли, що ось це нове – це дуже кльове і це те чого не вистачало тоді.
 
Ярік: Нас постійно переслідували ще всякі дрібнички цікаві. Виходило так, що в нас постійно знаходилися якісь спільні знайомі. І так, в дуже дивний спосіб, ми знайшли бас-гітариста нашого – Льоху, він і донині грає. Він одразу доповнив нас і дуже легко влився в гурт, з першої репетиції спільної. Зі знайомими є багато тем, які можна обговорювати, і багато ідей, які можна втілювати разом. І скажемо, ми полюбляємо майже однакову музику, хоча кожен із нас іще на стороні має улюблені напрями. Наприклад, Олег... Він сам вам розкаже. 
 
Олег: Ну я був колись фанатом однієї дуже відомої групи в минулому. (Сміється) Потім зрозумів, що це не те. Слухав колись ну більш таку альтернативну музику, ню-метал, а потім, коли познайомився із Астронавтами та іншими пост-гуртами, переключився... Є в Британії зараз лейбл Basick Records, і вони популяризують такий жанр - (хоча всі музиканти зараз сперечаються чи це жанр чи це не жанр взагалі) - джент (djent), який являє собою суміш ембіенту та технічного металу. Ну вони дуже класно по техніці грають, дуже ритмічна музика. Це теж дуже вплинуло на мене, і от в нас трішки цього є.
Ну але всеодно я більше пост-рок слухаю і привношу в гурт саме його.
 
Тімон: Ну я не знаю. Ми коли от починали грати, для мене це була якась альтернатива тоді, було просто якийсь класичний рок або сучасне на той момент щось. Потім коли почали задумуватись про стиль, то почалось якось, що слухати почав якийсь математичний метал, або джент. Потім вже відкрився пост-рок, пост-метал. Ну це таке, як у всіх. А щодо мене, то від чого я зараз просто вишу - це тріп-хоп і IDM, і навіть не такі якісь класичні виконавці. Для мене IDМ відкрився на лейблі «Tympanik Audio». Я на цьому лейблі відкрив для себе дуже багато виконавців, яких зараз слухаю. Хоча музика створюється повністю на комп’ютері, але вважаю, що це музика найсерйозніша, бо навіть одна людина може створити те, що будуть слухати тисячі людей.
 
Ярік: Щодо мене, то я дуже рідко слідкую за якимись новинками. В мене є в плейлісті якісь групи, які там вже осіли. В основному, це джентові гурти, прогресів рок, мат-рок. Люблю більш джентові, бо це якась особлива музика, весела. Навіть, якщо жорстка. От. (всі посміхаються)
 
 
unsigned char: oleg mykhailov [guitars]
unsigned char: oleg mykhailov [guitars] 
  
AZH: Розкажіть щось про побутову частину своєї музики?
 
Олег: Насправді нічого особливого. Ми не ставимо перед собою якусь мету стати відомими, якимись крутими музикантами. Насправді з нас усіх лише у Тімона є музична освіта. 
 
Тімон: це все неправда (сміється)
  
AZH: А навіщо музична освіта?
 
Тімон: Та ні навіщо, так само як і звичайна. 
 
Олег: Просто головне робити те, що подобається.
 
Ярік: Репетиції в нас проходять на базі гурту Джон Кофі, м. Тараса Шевченка, як ми для себе вважаємо – найкрутіша база.  
  
Олег:  Її створили хлопці, які самі грають музику і знають, що потрібно саме музикантам від саунду та обладнання. І самі вони створили це своїми руками і дуже якісно. Там гарна атмосфера. Ми репетирували на багатьох базах в Києві, але там для нас найкомфортніше, там є де думкам розгулятись.
Ми просто повністю віддаємось музиці. В нас немає ніяких вподобань до того, що навколо має бути, і як.
 
AZH: Як часто ви там збираєтесь?
 
Олег: Один раз в тиждень. Зараз в нас така літня відпустка. До цього були весняні, зимові. (всі сміються)
 
AZH: Скільки часу тривають репетиції?
 
Олег: Дві години...
 
...немає такого, що з 9-ї до 9-ї?
 
Олег: Це непродуктивно. Ну реально, під кінець другої години починаєш вже так виснути і йти кудись в джеми, в якісь загони, просто веселитися. Якщо ти хочеш якось продуктивно налаштувати себе на роботу, не потрібно грати великий відрізок часу.
 
AZH:  А перед концертами?
 
Ярік: У нас концерти поки що не такі численні, але було й таке, що декілька днів до концерту було вільних, без репетицій.
 
AZH: Які ідеальні умови для репетицій?
 
Олег: Власне апарат та й усе. Ми не потребуємо там кави, диванів... 
 
Ярік: ...або грєлки. Грєлка - це взагалі символ. На одому форумі нам написали, що ‘вона робить нашу музику теплішою, а звук ламповим’. (сміються)
 
unsigned char: jaroslaw jakowenko [guitars] 
unsigned char: jaroslaw jakowenko [guitars]
 
 
AZH:  Трохи про концерти розкажіть. Який перший концерт, який кращим ви вважаєте?
 
Ярік: Якщо казати чесно, перший концерт був трохи не таким, яким ми собі його уявляли, тому що, якщо вже згадати, так як я вже казав, перший зірвався. А той, який фактично став першим відбувся в клубі «Ленін» і тоді набрали таку «солянку» з гуртів: різні стилі, різні люди. В результаті вийшло ніби непогано, але не те, чого б хотілося від цього. І ми виступали передостанніми, коли народ вже був «такий як треба». 
   
Олег: Проте можна сказати, що концерт вийшов вдалим, бо через велику кількість гуртів хедлайнерів поставили перед нами, і вийшло, що вони розігрівали нас. (сміється) Однак, на першому концерті ми почули багато позитивних відгуків і подумали, що ми не просто так це робимо і що знаходить якийсь відгук у людей наша музика. Другий концерт був у клубі «Прайм» десь через три тижні після першого, здається. Був тематичним, пост-роковим. І там ми вже трішки похвилювались. На першому концерті ми майже не хвилювались. Всього чотири концерти, не так вже й багато. 1-й концерт був у 2010-му. Ми дуже багато часу провели до першого концерту на репетиціях, тому що вважали, що навчившись грати декілька акордів і рватись виступати на першу можливість якось неправильно, бо музика має бути якісною. Тому від першої репетиції до першого концерту пройшов достатньо довгий час. Два наступних концерти були вже в цьому році.
 
Тімон: Про перший концерт хочу ще сказати. Там було гуртів 6-7. Ми ж якби - пост-рок, але не знаю чи були там такі люди, які знали що це таке. Приємно було, що після концерту хтось підійшов і щось сказав, навіть при такій аудиторії. Третій концерт в нас був у клубі «Штольц» пост-рок, пост-метал. Ми виступали без вокалу, всі інші з вокалом, це взагалі різні речі. Лише один гурт був чимось до нас схожий. 
 
Ярік: Четвертий концерт був (це напевне неправильне слово, але я його скажу) найуспішнішим для нас, тому що тоді ми вже почували себе якось спокійними, грати було в радість. Тобто не відчував я особисто такого переживання, а просто насолоджувався тим, що я тут, я зараз граю, і це приємно було. 
 
Олег: Кожен концерт нам дав якийсь свій досвід, який ми з радістю втілили в майбутніх концертах. Перший був першим, і перший млинець не вийшов комом. На третьому концерті ми виступали першими взагалі. Це важко виступати першими, велике хвилювання, відповідальність. Останній вже був цілковито направлений на музику і ми якраз виконували нові пісні, які ми записали в перерві між першими двома виступами і виступами в цьому році. І ще в нас є в запасі два треки, які ми ще ніколи не виконували. Зараз плануємо над ними студійну роботу. Плануємо писати музику вдома з обладнанням, тому що хочеться писати музику, яку хочеться, і на яку не впливатиме звукорежисер.
  
AZH: Що у вас крутиться в голові, що хочеться реалізувати?
 
Олег: Дуже хочеться поїхати в тур з альбомом, як це роблять європейські гурти. І показати, що ми можемо не гірше.
 
Ярік: Я ваше питання зрозумів дещо інакше. Я б хотів зробити дещо інший “продукт”. Зараз є така тенденція, робити не просто музичний реліз, а якось його насичувати візуальними образами, тобто робити якийсь комплексний повноцінний проект. Ми це до речі, до демо на певному рівні вже реалізували. На нашому сайті можна скачати такий собі pdf-альбом з фотокартками до кожного треку, які передають змістовно цей трек (фотографії робив Тімон). Я думаю, що в цьому напрямку варто рухатись і наступні наші релізи я хотів би бачити саме в цьому ключі і також реалізувати такі штуки. 
 
unsigned char: timon korchevoy [drums]
unsigned char: timon korchevoy [drums]  
  

AZH: Як ви ставитесь до вокалу в такій музиці, як ваша? Чи хотіли б ви взагалі вокал?

 
Олег: Ми коли починали, в нас був вокал, тільки це було давно. Щодо вокалу, ми вважаємо, що це як додатковий інструмент. Багато слів вже сказано в інших піснях. Однак ми цього не хочемо. Ми хочемо, щоб якби в нас колись був вокал, щоб він був як додатковим інструментом, який створював би більш емоційне навантаження в пісні. Нам в принципі він не обов’язковий. Щоб донести людям свою думку необов’язково говорити щось. Можна створювати музику, якісь візуальні образи в голові і люди самі дізнаються, що ми хотіли цим сказати.
 
AZH: Хто займався оформленням візуальної частини сайту?
 
Олег: Ярік по ходу в нас дизайнер. 
 
Ярік: Я робив сайт і візуальну частину альбому, обкладинку і таке інше. Можна сказати, що ми з Тімоном виступили дизайнерами арт-частини. В нас немає такого, що хтось от робить все, а хтось нічого. 
 
Олег: В нас кожен гурті щось доповнює. Ми з Яріком спокійні такі гітаристи, неагресивні, вносимо мелодію і все таке. Тімон в нас перфекціоніст в усьому, він знає де і до чого можна причепитись та покритикувати і запропонувати як зробити краще. Льоха, бас-гітарист, в нас такий скажений, доповнює нас нестандартними рішеннями, і це круто - без нього нам такого не вистачало. І от реально, коли ми знайшли один одного, коли почали грати, з’явилось відчуття того, що класно знаходитись в одній кімнаті, на одній сцені разом.
 
AZH: Була згадка про тур. Як ви собі його уявляєте?
 
Олег: Не знаю з якої сторони підійти до такого питання. Я розумію умови в яких знаходяться музиканти, організатори, клуби в Україні. Тому головне мабуть, щоб більша частина того, що ми бажаємо від туру пішла в звукову частину, я маю на увазі саме обладнання, це мабуть найважливіше. 
 
Ярік: Те що ти поживеш там в якомусь місці, становищі не так запам’ятається, як лажа на концерті через звук або щось таке. 
 
Олег: Хотілося б поїздити на своєму міні-вені, якого немає.
 
 
AZH: Розкажіть, чому така назва.
 
Олег: unsigned char - назва така, специфічна, я б сказав. Вона означає в перекладі «символ без назви». Коли ми були в пошуку ім’я, мені здавалося, що називатися круто, пафосно, щось типу -  «Металішн оф спейс», - дуже тупо, і коли я знайшов цей термін - “символ без назви”, вирішили, що так буде привильно. Щоб не нести якогось змістовного навантаження слухачам назвами та ‘меседжами’, щоб вони не замислювались над словами, а сприймали саму музику (в назві навіть схований певний секрет щодо цього). Тому в нас напевно і немає вокалу. Тому ми й треки не називаємо, а просто цифри. Сама музика має нести змістове навантаження. Щоб люди не зациклювались «О, а як цей трек називається?», а просто «О, мені подобається ця музика, цей трек» або “не подобається” і шукали далі свій гурт і свій зміст, а не роздували ’холівори’ хто там краще, а хто ні.
 
AZH: А з приводу сцени на Україні, як ви розцінюєте? Можливо, що б ви хотіли змінити, додати?
 
Олег: На мою думку, ще рік тому було дуже погано все, а зараз от в напрямку пост-музики з’являється дуже багато цікавих імен, і було раніше декілька. Я думаю, що якщо серйозно це поширювати, в Україні непогана сцена. Можна перерахувати десь із десяток гуртів... В нас є друзі, гурт "Alinda", вони набагато раніше нас почали грати, “Nice Wings, Icarus!”, “The Best Pessimist”, “Embilight”... В Україні треба частіше організовувати концерти, бо в тій же Європі, не кажучи вже про Америку, концерти відбуваються майже щотижня.  Гурти їздять в тури, одномісячні, тримісячні. Тури гарні тим, що гурти знаходять на них нових слухачів, нових друзів, що дають підтримку творити далі. Навіть на тих 4-ох концертах, на яких ми виступили, багато людей, з якими зараз продовжуємо спілкуватися, вони нас підтримують, щось нам підказують, в деякому сенсі надихають.
 
AZH: Чим краще заробляти на музику?
 
Олег: Всі заробляють продажем футболок. Продавати музику нерентабельно сьогодні.
 
AZH: Ви робите футболки?
 
Олег: Ні. Але ми вважаємо це комерцією. Можливо колись для підтримки гурту і буде щось таке, однак точно не для заробляння грошей.
 
AZH: Комерція руйнує музику?
 
Всі: Так.
 
Тімон:  Насправді, тур – це такі слова. Все ще дуже далеко до цього. Але є такий мінус, що є концерти, але немає хороших записів. Навіть, якщо їхати в тур це треба спочатку записати альбом чи що це буде, ще невідомо. Хоча б щоб якийсь час пройшов, щоб люди могли послухати. Бо коли ти підносиш таку музику, коли вона важка, коли маленький клуб, то може бути взагалі нічого незрозуміло у всій музиці, навіть якщо музиканти викладаються, бо вони просто не перший раз це грають. Але я от ходжу на концерти, я дивлюсь, якщо не послухав цю музику нормально на записах, то я її просто не зрозумію на концерті, особливо пост-метал.
 
unsigned char: alex demyanchuk [bass]
unsigned char: alex demyanchuk [bass]

 

AZH: У вас є твіттер серед таких інструментів піару, він англомовний. Тобто ви шукаєте більш західну аудиторію?
 
Олег: Ми не шукаємо. Ми, як казав Ярік, намагалися просто зробити якісно, по-європейськи, що має бути саме сайт, а не сторінка в якійсь соціальній мережі, якесь місце, де можна було б читати новини саме від нас. Ми там неактивно зараз пишемо. Треба починати. (сміються)
 
Ярік: Інтернаціональна мова в нас англійська, і якщо хочете кудись далі просунутись, ви мусите це робити. Навіть в нас серед слухачів періодично з’являються люди з різних куточків світу, коли це бачиш, тобі приємно.
 
Тімон: Бачив сьогодні один скробл був із Індії. Вав! Круто! (сміються)
 
AZH: Як вам найзручніше спілкуватися зі слухачами? Або найприємніше?
 
Олег:  Ми насправді зі сцени ще жодного разу не сказали жодного слова. Це якась така принципова штука. Я не знаю чому, але коли приходжу слухати якийсь гурт, мене якось вводить в дисонанс, коли «привєт, ребятя. Мы сейчас будем играть. Мы такая то группа. Первая песня поехала. А вот это вторая. И все последняя песня»… Зі слухачами нам цікаво перед концертом спілкуватися і після, чути їхні відгуки, побажання якісь, їхню критику, а зі сцени ми доносимо музику.
 
 
 
 
Розмовляли: Тарас Хімчак, Маргарита Кулічова
Редагування: Уляна Хімчак
Фото: Тарас Хімчак
 
 

19.08.2011
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах