Андрій Уваров: “музика – не єдине, що оточує музиканта”


 Андрій Уваров

Андрій Уваров - засновник та очільник лейблу Ultra Vague Recordings (uvrecordings.com). Його лейбл часто називають українським Ninja Tune, на якому з 2007-го року видається і поширюється музика українських (і не тільки) артистів.  Окрім роботи над лейблом, він організував кілька концертів та турів, а також працював із такими фестивалях як  Koktebel Jazz Festival і ГОГОЛЬFEST. У інтерв'ю з арт-журналом AZH, Андрій поділився своїми думками щодо організації концертів, діяльності лейблу і тим, що нам, як споживачам музичного продукту може загрожувати найближчим часом.
 
В одному зі своїх інтерв'ю Андрій Уваров згадував про книжку, написанням якої займається досі. Там він ділиться своїми порадами щодо організації концертів і просування власної музики.
 
Андрій Уваров: Замітки, які я пишу, більше не щодо організації концертів, хоча це теж важливо, швидше про основні помилки музикантів, які вони допускають, коли музика написана і вони хочуть щось із нею зробити. Деякі елементарні речі, такі як тегування пісень багатьом взагалі невідомий момент. Є скроблери, які показують рейтинги популярності артистів (такі як last.fm) і опускати такі речі несерйозно. Я стараюсь висвітлити такі моменти, які варто враховувати. Вони маленькі і ніхто не хоче звертати на них увагу, але вони роблять те, що потім формує бренд артиста, те, що є “там” і нема “тут”.  Ми просто знаємо якісь пісні, але навіть не знаємо людей, які їх роблять, якось так.
 
Організація концертів - так, тому що є досвід з роботою на великих фестивалях, таких як Koktebel Jazz Festival, ГОГОЛЬFEST. Я часто їжджу і на інші фестивалі за кордоном. Нещодавно повернувся із фестивалю Sónar Reykjavík (Ісландія). Нам ще є чому вчитись, є до чого йти, у всіх аспектах. Це стосується не тільки музики, промоутерства, організації якихось заходів, просто навіть якихось людських якостей і як наслідок цих якостей все решта, що робиться.
 
AZH: Розкажи про свій досвід організації концертів в Україні. Ти зараз більше переключився на лейбл і не займаєшся організацією, що тебе  спонукало до організації концертів і чому ти перестав це робити?  
 
Довелось це робити поневолі. Я писав свою музику сам, але вважав, що ще не готовий до якихось виступів і почав дивитись як це можна робити з уже готовим матеріалом. Перший досвід був тут у Києві. Я робив концерти для неометал гурту (Unerase). Виступали вони з Апокаліптикою і загалом з багатьма грандами та великими артистами. Мені, не маючи досвіду, тоді щастило зустрітчати людей, пощастило потрапити в тусовку. Але потім мої музичні  погляди змінились, я поїхав із Києва у своє рідне місто Краматорськ і там до мене прийшли хлопці із гурту Mamanet, тоді це ще був 2007 рік, і попросили допомогти в  просуванні з концертами. І я почав організовувати для них не тільки концерти, але і видавати їхню музику. Тоді ж організував лейбл. 
 
І перший досвід турів був із Mamanet. У першому турі я потягнув, через свою недосвідченість, два гурти одразу - Nimb і Mamanet. У нас було 3 міста підряд і ще одне через деякий час, зокрема Київ. Кілька концертних днів підряд. Логістика тоді ще для мене  була новим питанням — виявляється, потрібно одразу брати 10 квитків на поїзд чи шукати якийсь транспорт, житло. На майданчиках я виконував роль звукорежисера, техніка, різних стейджменів, тому що це все досить своєрідно. І коли тур закінчився (із Nimb-ом він закінчився на Києві), ми ще поїхали на Західну Україну. В 2008-му - там відіграли серію концертів, звісно, я зрозумів, що я полестив собі в цьому плані. Дуже багато роботи, спілкування, а я не дуже відкритий у плані спілкування, коли потрібно узгоджувати надто багато робочих моментів. Мені потрібен деякий час, щоб нікого не було. Тому я їду в Ісландію, там абсолютно нікого немає. Тому, що я це дуже важко сприймаю. Я зрозумів, що нехай цим займаються якісь люди, які більш активні в цьому плані. Вони можуть узгоджувати кожну деталь і не думати, що можуть когось цим образити. 
 
Тому, досвід цей впринципі був непоганим, ми навіть були не в мінусі увесь цей час. Це було досягненням, але я зрозумів, що це надто важко. Потім продовжуючи працювати із Mamanet, я засунув себе в Джаз Коктебель, тому що повинні були приїжджати Red Snapper, а це один напрямок. І я подумав, що чудово було б відіграти перед Red Snapper. І вийшло так, що Джаз Коктебель відкрили нову сцену - Nu Jazz, яку повністю віддали мені. Я віз артистів і займався їхньою логістикою, їхніми справами. Щоправда там була сильна команда волонтерів, які займались поселенням. Я привіз тоді Rekevin, Twiggy Pop (сильна була тріп-хопова команда), CherryVata. Отримав якийсь визначений досвід з цього і cтвердився в думці, що не хочу займатись  концертами, не хочу займатись контрактами, райдерами і т.д. Тим не менше, все це продовжувалось.  
 
Потім був Гогольfest, де я отримав скромну роль прес-аташе. Доводилось супроводжувати артистів і проводити прес-конференції. І все це повторилось. Future Sound of London приїхали у складі 14 осіб, порозбігались у різні сторони. Губили людей, комусь захотілось в клуб, хтось захотів їсти. 
 
Концерти - чудова річ, але після цього на жодному із них я не можу відірватись. Я постійно напружений, дивлюсь, що і де відбувається (сміється). Але досвід у цьому плані є, я готовий рости і я все ще сподіваюсь, що у мене колись буде свій фестиваль, наприклад, Uvarius Artists Festival, де я зможу зібрати артистів з компіляції, або тих, які мені подобаються. Концертами нехай займаються більш стресостійкі люди. Я можу це робити, але довго це робити - не дуже цікаво. 
 
Чим саме саме мені подобається паблішерська діяльність? Ти продовжуєш просувати артиста, фактично роблячи так, що його концерт починає продаватися. На нього приходять люди, про нього дізнаються. Я вважаю, що це важливіше. Цей крок зараз втрачено - не буде концертів, якщо люди не знатимуть на кого вони йдуть або хоча б не  довірятимуть тому, хто їх везе. 
 
Я вважаю, що у AZH уже є свій контингент людей, які ходять на вечірки. Це дуже круто, коли, в такому плані, навколо основного джерела формується кільце, спочатку із екстримальних прибічників, а далі вже люди підтягуються. Якось так. Лейбл теж був зроблений з цією метою. 
 
AZH: Як ти знаходив і відбирав артистів для лейблу?
 
Після Mamanet з'явились Таngo Tempo, ми з ними познайомились у турі, грали концерт в Ужгороді, потім на  мене вийшли люди із Чехії New Edge. До 2009 року у мене було всього 2 артиста на лейблі. Оскільки я виконував для Mamanet увесь спектр задач і їздив з ними постійно в тури та на фестивалі - не було часу нікого публікувати. Я тоді працював у форматі UVR promo group.
 
Пізніше у нас відбувся конфлікт в стосунках із Mamanet. Ми бачили різні шляхи розвитку для гурту та вирішили розійтися. Мені не сподобалось, що я розвиваю гурт, а він може легко піти і мені нічого не залишається. Тому що грошей це не приносить. Це така місіонерська діяльність. І захотілось розширитись. Я - людина світу, в мене є артисти із Чехії, Ізраїлю, Сербії та Китаю, тому в цьому лейбл допомагає. Іншими словами це  - відображення мене. 
 
Я був великим фанатом IMMAGO ще до того як ми з ними познайомились. Потім мені написав Саша Васецький. Він почав моніторити, що взагалі повязано з IMMAGO і виявилось, що усі лінки які в них є, все веде до мене. Я все писав. А писав тому, що мені дуже подобалась їхня музика, я навіть не намагався  із ними зв'язуватись, особливо і не думав. А він каже: "Круто! ми готуємо альбом, може ми в тебе його випустимо?". Я був дуже радий. Так і з’явились музиканти. Деяких музикантів я підтримую навіть не зв'язуючись із ними. Так було із GORCHITZA. Потім ми знайомимось і виявляється, що є багато близьких ідей і стосунки продовжуються. Я керуюсь своїм внутрішнім інтересом. Я цікавлюсь, наприклад, Китаєм чи китайською мовою, і ось знайшлась ChaCha із Шанхая чи WordySoulspeak із Пекіна - круті музиканти, можливо входять в десятку кращих із Китаю. Виходить так, що я беру в них інтерв'ю, знайомимось, вони виходять в мене у компіляції. Спочатку інтерес, а потім комунікації.
 
AZH: Як відбувається співпраця між лейблом і музикантами, оскільки лейбл UVR фізичних релізів не робить?
 
Я робив один із Mamanet. Час уже пройшов. Я хочу випускати special editions саме Uvarius Artists компіляцій. Поки не дійшов до цього. Релізи зараз можна робити на флешках, на чіпах, на чомусь іншому. Мені сподобалось, що випускаючи у цифровому вигляді, люди самі знають як краще використовувати -  в ipod загнати, чи нарізати на болванку, чи просто слухати з "хмарини" (cloud мережі). Звичайно будуть релізи на дисках, але знову ж таки, ось ці питання з контрактами я не люблю, ліцензування і т.п. Мені простіше працювати із артистом до того часу, поки в нас є спільний інтерес. Зі своєї сторони я гарантую те, що я його не пограбую, з іншого боку - поки і продажів великих немає. Але мені цікаво, щоб цей рух розвивався, тому іноді я  роблю досить дивні речі, вкладаючись в якісь релізи. Ось із Frost Nova ми робили монтаж кліпу, його монтував відомий режисер Богдан Дробязко, я просто  оплатив цей монтаж і вважаю, що це нормально. 
 
Так само як зробити мастеринг альбому, який я буду випускати. Артист не може це зробити, наприклад. Тому, що фактично у всіх фінансові проблеми. І навіть, якщо б вистачило грошей записати матеріал, то грошей на кліп уже не знайти. 
 
AZH: Ти сам займаєшся мастерингом?
 
Ні у мене є знайомі, до яких я часто звертаюсь. Є наші хлопці з якими я працюю. Дуже часто інтернет релізи не потребують мастерінга, тому коли я бачу необхідність, я знаю, що цей реліз настільки крутий, але йому потрібно додати ще щось для блиску. Бо мастеринг міняє багато що. В інтернеті ми слухаємо невідомо в якій якості mp3. Люди не слухають увесь альбом як колись, найчастіше по пісні. 
 
Я займаюсь усім сам, але в технічних моментах, по звуку, є люди, які мені допомагають. 
В плані дизайну я теж роблю все сам, хоча деякі артисти приходять уже зі своєю графікою. У мене є хороший дизайнер у Сербії, який робив обкладинку для другої компіляції. Іноді він працює зі мною. Зараз обдумую ідею випустити мерч і хотілось би зробити декілька худі, взуття, кепки.  Із ТOSHOSHOP я хотів би співпрацювати у цьому плані, оскільки мені близький дух вуличної моди.
 
У плані промо - теж все роблю сам. У мене навіть немає волонтерів. Колись я хотів набрати таких людей, але якось до цього не дійшло.  24 години 7 днів на тиждень - місіонерства. 
  

  
AZH: Окрім лейбла чимось займаєшся?
 
У мене зараз є кілька комерційних пропозицій стати концертним директором гуртів. Я навіть почав це робити частково, але поки дивлюсь, куди це приведе. Я зробив дуже велику перерву. Десь три роки я взагалі не займався концертами. Невеликий тур був із Liquid Break і ще було кілька онлайн-концертів. До речі, онлайн трансляції мені більше подобаються, бо можна зібрати своїх друзів, мати підтримку із залу і показувати через ютюб. Дуже багато людей цим цікавиться, особливо,  підписники з Європи. 
 
Я випускав музику, яку хотів донести одразу для любителів Ninja Tune. І відповідно у нетворкінг, який я налагоджував, потрапляли люди із Австрії, Швеції, а наші якось завжди ігнорують. І тепер виходить, що я був би радий писати і для українців та росіян анонси, інформаційні листи, але не можу робити це,  бо потрібно розділяти підписників, потративши на це кілька місяців.
 
AZH: Які переваги лейблу?
 
Я беру на себе дистрибуцію в цифрових магазинах iTunes, Amazon і платформах хмарних сервісів, таких як Google Play та Spotify. Щодо Spotify, вважаю, що зараз всім артистам треба бути там представленими. Це найбільш сильний сервіс, на даний момент, який розвивається, який платить артистам за стрімінг, який вже є в багатьох країнах Європи і він, здається, безкозтовний в Німеччині та Англії. У Штатах в них більше мільйона підписників. У нас, звичайно ж, нема нічого такого. Ну, власне, якщо у вас англомовна музика, то вам слід бути на Spotify. 
 
У мене є партнерські стосунки з платформою official.fm, там також можна продавати музику – це швейцарська фірма, стартап. Ми розвиваємо такі теплі стосунки, недавно представляли трек із релізу «Blicq», гурт Blicq – шведська тріпхопова команда. До речі, у них скоро виходить новий альбом. Їм дуже сподоболась пісня Civil Pulse і вони, коли відкривали у себе магазин і анонсували можливість продажу треків з їхньої платформи, робили прес-релізи і розсилали у всі найбільші журнали – TechCrunch, Rolling Stone, NME, Billboard і т.д. У всіх них були статті з Blicq, посилання на сторінку з промо, відповідно ми мали дуже великий трафік. Тому я думаю, в подальшому підтримувати ці стосунки.
 
Що я ще роблю: я підтримую реліз не тільки в момент виходу. Більшість лейблів, випускають реліз, роблять пік розкрутки і все. Він пройшов – і далі ніхто вже нічого не пам’ятає. Я ж продовжую нагадувати про артистів у своїх компіляціях, згадую їх у своїх розсилках, постійно пубілкую на своїх сторінках в соціальних мережах. Все підв’язано до мого сайту. Оскільки я роблю все сам, доводиться все максимально оптимізувати, щоб покрити якомога більшу аудиторію. Я пропоную артистам дуже хорошу підтримку в плані промо, а також все, що вони не можуть робити самі – аж до публікації чи написання пісень для фільмів. Уже був такий досвід з чеською групою New Edge, частина їхньої пісні була використана як саундтрек до фільму. Вони отримали за це гроші. Тобто беру на себе такі речі, які артисти не можуть робити, їм ніколи, їм просто не треба цього робити. Зараз ця роздробленіть, в тому, що музиканти все роблять самостійно, породжує тільки втомленість. І тільки найбільш запеклі пропагандисти продовжують цим займатися. Цей хаос, який вніс в індустрію mp3, особливо інтернет, він все ж закінчиться, і все ж будуть люди, котрі займатимуться тільки промо, тільки паблішингом, ті, котрі їздитимуть з артистами – це необхідно. 
 
Здається, що зараз артист може все зробити сам, але це ілюзія, яку хочуть показати промоутери соц. мереж, провайдери інтернету, і т.п. Так, це відбувається, але це одиниці випадків. Це дуже рідко і тільки тоді, коли у артиста є фоловери, є кістяк прихильнків. Я вважаю, що на пострадянському прсторі, ми виграли і програли одночасно, коли з’явився вільний доступ до мережі і тонни безкоштовної музики. Виграли в тому, що будь-хто може заявити, що ось є він і він пише музику, але погано те, що його ніхто ніколи не побачить, якщо у нього немає можливості показати це на рівні – мають бути слухачі, або платформа, у якої вони є. Це є те, чим Ultra Vague Recordings займається. Ми формуємо площадку таких слухачів. І за ці кілька років, коли я кажу, що є новий реліз, це починає працювати як певне сарафанне радіо. Є вже довіра до бренду UVR, і ніхто не переживає, що наступним релізом вийде якась фігня. Я бачив, що багато хто вже робить у себе репости ще й не послухавши. І це круто. Це така дружня до артиста стартова площадка.
 
AZH: Недавно в російському журналі Афіша було інтерв'ю з директром російського відділення Юніверсал, і він зауважив, що Європа працює відмінно від російського простору. Що ніколи в Росії не було заробітку на тиражах музики, а саме про те, що піратські тиражі визначали, яку кількість людей ти можеш зібрати на концерт. Тобто, лейбл не заробляє на продажу. Чи є у тебе думки з цього приводу? Можемо якось стати більш європейськими?
 
Нас змусять змінитися елементарні речі, такі як хмарні сервіси. Зараз технології змінюються настільки, що ми від них дуже серйозно залежимо. Комп’ютери, планшети і т.д. будуть випускатися взагалі без жорстких дисків. Потрібно буде ставати підписником чи платити провайдеру, який вже включає спектр послуг – той же Spotify, на приклад. І вони роблять відрахування артистам. І нас вже є люди в країні, котрі над цим задумуються. Я був на кількох таких зустрічах, і вони хочуть міняти це на урядовому рівні. Хоч не хоч, ми все одно до цього прийдемо. Це якщо говорити про найближче майбутнє. А саме зараз, я вважаю,  все може змітитися тільки зверху. А з низу – це дуже довгий шлях. Такі питання мають вирішуватися урядом, усюди це урядова програма. І це навіть не підтримка музиканта, це дуже добре продумане бюджетування, коли держава може заробляти на кожному сегменті діяльності людини. І в цьому випадку держава починає дбати про те, щоб така структура працювала. Але нам це найближчим часом не загрожує. (сміється)
 
AZH: Розкажи про нові релізи і плани лейблу. Можеш поділитися ідеями розвитку, і що буде нового найближчим часом?
 
У березні виходить два релізи. Це Al Coholic - “Bass Story” продюсера із Сєверодонецька, він поєднує класичну музику із джазом та драм-н-бейс. Вважаю, що це досить вдалий альбом, і він вже доступний для попереднього замовлення на Bandcamp. Буде ще альбом молодого херсонського продюсера  tiiiza. Він робить chillwave, як каже мій знайомий – музика наніч, дуже легкі та гармонічні звуки. Також планується другий сольник лідера гурту CherryVata з Мінська, Diamos Roll. Сподіваюсь, у цьому році буде і мій сольний альбом (Fudo Kazuki). Також вже в квітні викладу нову четверту компіляцію Uvarious Artists. І буде ще другий альбом шведської групи Blicq. Я вже виклав у мережу їх перший сінгл з нового альбому. Я був фанатом цієї групи і був трохи шокованим, коли вони написали запропонувавши співпрацю. Також буде альбом нашої київської групи Awesomatic. З основних планів це мабуть все. Я трохи втомився. За останні два роки, було випущено 28 релізів по 14 щороку. І це трохи втомлює.
 
Я хочу підняти якість, тому відмовляю деяким артистам. Я буду їх підтримувати, буду робити їм промо, але випускати поки не буду.
 
AZH: Що ти радиш музикантам, яким відмовляєш?
 
Багато артистів, які пишуть, навіть не знають куди вони написали. Є багато артистів, котрі роблять цікаву музику, але вони не підходять мені, оскільки я вирішив старатися не випускати ембієнт. Я намагаюся підтримувати ці релізи, а аудиторія у мене все ж вже виросла, вже не така тріп-хопова, але наближається до інді-попу, інді-фолку. Сам я зараз слухаю в основному future garage і post-r'n'b. Тому з’являються такі релізи як Kubrick's Cube. їх останній реліз сильно вірізнявся від їх тріпхопових робіт. 
 
Я не те щоб відмовляю. Якщо артист дійсно класний — є партнерські лейбли, та ж Ezhevika, лейбл Diamos Roll (засновник CherryVata), Subwise. Декому я рекомендую звернутися туди. Я не вважаю, що зайняв якусь нішу і можу крутити носом, але я дуже уважно до цього ставлюся.
 
P.S. Якщо ти музикант, я вважаю, варто поїхати в Ісландію, проникнутись цим, тому що музика – не єдине, що оточує музиканта.
 
 
Інтерв'ю та фото: Тарас Хімчак

09.04.2013
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах