Квір-антологію світової лесбі-, ґей та бі літератури презентують 24 вересня у Києві


У книгарні «Є» за підтримки видавництва «Критика» 24 вересня відбудеться диспут-презентація квір-антології сучасної світової лесбі-, ґей та бі літератури «120 СТОРІНОК СОДОМУ». Початок – о 18.00

Перша на пострадянському просторі антологія сучасної світової квір-літератури містить українські переклади творів 30 авторів із 15 країн Європи й Америки (крім України, залучено письменників із Австрії, Білорусі, Великої Британії, Греції, Іспанії, Німеччини, Польщі, Росії, Словенії, США, Угорщини, Узбекистану, Чехії, Швейцарії).

Ініціаторами проекту й упорядниками антології виступили троє українських поетів – Альбіна Позднякова (Львів), Ірина Шувалова (Київ) й Олесь Барліг (Запоріжжя). До роботи над антологією долучилося чимало знаних українських поетів і перекладачів: Андрій Бондар, Сергій Жадан, Остап Сливинський, Віталій Чернецький та ін, а також відомий фахівець із ґендерної проблематики та квір-студій д-р Марія Маєрчик.

За словами видавців, головна місія антології – не тільки відкрити українському читачеві нові для нього імена, теми і способи письма та ближче познайомити його зі здобутками квір-культури кінця XX – початку XXI століття, але й сприяти поширенню в Україні навичок сучасного толерантного мислення, вміння чути і розуміти Іншого, цінувати інакшість і давати собі раду в суспільстві, де множинність ідентичностей, норм та істин є леґітимною, звичною і побажаною. Цільовою аудиторією антології, отже, є не лише ЛҐБТ-спільнота, але, як наголошують упорядники, «будь-який неупереджений читач».

Запрошуємо до дискусії, яка відбудеться за участі співупорядниць Альбіни Позднякової та Ірини Шувалової, авторів переднього слова та післямови Андрія Бондаря і Марії Маєрчик, перекладачів Дмитра Лазуткіна і стронґовського, а також проф. Тамари Гундорової. Модератор – відповідальний редактор „Критики” – Андрій Мокроусов.

Адреса книгарні «Є»: вул. Лисенка, 3 (ст. м. «Золоті Ворота»).



Едвард Пасевіч (Польща)

Любив це

Він любив шліфувальні, залізний пил на вустах,
його сухі рукавички любив і вигравав
у кості завжди, коли вони грали після вечірніх
новин. Любив сорочку із плямами чаю,
гострі приправи до смаку дня. Любив
павзи в розмові, розпливчасті образи, миючи
посуд, мугикав популярні мотиви. Якби він жив
у Норвегії, їв би молюсків, любив би фіорди,
був би ледь прохолоднішим у спілкуванні з людьми.
Він любив гарячий хлоп’ячий язик на вустах,
любив називати це на імення, хоч не мало воно імення.

Переклав з польської Остап Сливинський



Яцек Денель (Польща)

Відлига
для П. Т.

Танення. Неба видно більше, ніж зазвичай,
вгорі стільки, як звично, надолі бонуси:
незмірні склади рідких, голубавих люстер.
Довкола, розкута з льоду, триває розхристана,
то втоптана, то багниста, анархія розталі:
чуби дерев над водою, міґрації гризунів,
безладний біг хмар. У лісах рештки снігу
біліють відходами від переробки пір року.
Лиш міст і ріка гатять таму тому
безголов’ю: є північ і південь, відплив,
є течії, акваторії, проруби. Дорога, яка веде,
й міста, що лучить, і люди в містах.
Те, що ми разом, – це також частина порядку.
Як ритм дерев на узбіччях, реґулярність вулиць,
напрямки, фази, плавання, мій цупкий комірець,
твої светри обтислі, моя ліва, твоя
права подушка. Зв’язок: це те, що тримає разом
два атоми водню, один атом кисню.

Переклала з польської Альбіна Позднякова



Ярослав Моґутін (Росія-США)

Кохання на свободі

Свобода –
жити там де хочу
як хочу
і з ким хочу

вільне кохання
як революційна альтернатива
коханню продажному/гендлярському/буржуазному:
колонтай колонтай
кого хочеш вибирай

свобода вибору
свобода слова
свобода зліва
ззаду і згори
знову і знову

Радіо Свобода / радіюс свободи –

свобода рабства
рабство свободи
свобода рівности
посеред виродків

свобода вити по-вовчому
свобода серед ночі
свобода бити по нирках
свобода до задрочки

або просто три
таблетки свободи
в амстердамі з раулем
кохання на свободі
за прийнятною ціною




Бране Мозетіч (Словенія)

Мій дід першим усвідомив, що я не вартий
жити. Моє волання так дістало його,
що він замкнув мене у хліві. Можливо, свині
затоптали б мене, маленького, якби не
наспів порятунок. А вдруге я був урятований, коли
впав у потічок, обличчям у мул і
раптом повітря не стало. Вони витягли мене
за ноги. А втретє знову дід із даху будинку,
де щось лагодив, начебто випадково впустив
мені на голову гостру палицю, коли я визирнув
із вікна. Я відступив назад у кімнату і
дивився, стоячи, як кров струменить із моєї голови. Я не
відчував нічогісінько. Калюжа на підлозі збільшувалась
і збільшувалась, потім випадково хтось нагодився.
Тут спогад затуманюється, лишається одне:
я сказав лікареві, що вдарився головою
об стіну. Я мав би померти. Щонайменше тричі,
якщо не більше. Потім вони повільно вбивали мене, рік
у рік, тож я встиг звикнути, і чекав
байдуже, доки їм це вдасться. Ти найбільше
старався. Ти душив мене, не давав дихати, ламав
кістки мої, спустошував мозок. Понад тисячу разів
ми кохались, і щоразу ти спостерігав за тим,
чи не перетнув я межі, аби ніколи не повернутися.
Ніхто не рятував мене більше. І це було так
тяжко. Та що вбивало мене ще гірше – це коли ти
грав, крім мене, інших, тяжко дихаючи, скрикуючи,
ти ніяк не міг удовольнитися, наче кинув мене
до свинарника. Ти остаточно вбив мене, коли підняв
на руки пса, якого збило авто, повільно, неначе у
фільмі, як в останній сцені, потім темрява.

Переклала з англійської Ірина Шувалова



Яшка Казанова (Росія)

* *
*
машко, ти сумуєш за його щоками небритими,
за його тридцятником свіжим, постійними тріпами,
за вмінням його обертати тебе на дівча
і жартами лікувати твою міґрень, перш ніж лікар почав.
а вона сумує за пледом, яким я незмінно кутала її ступні,
за прокиданнями від моїх губ, за янголом на мітлі,
за чортом у ступі,
за найнятою норою, щедро присмаченою стинґом,
і за чимсь у мені, чого я збагнути іще не встигла.
ви обидві сумуєте, обидві, ось так сумуючи,
про нюанси туги за чаєм щодня пліткуєте,
ділитесь одна з одною враженням, і цигарковим димком
ділитесь теж, курити виходячи на балкон,
у товстелезні светри занурюєтесь плечима.
притишуєте голоси, коли у нутрі кричиться.
затягуєтеся глибше, бо дишеться вже заледь,
вірячи в силу отих димових обручок сиріч кілець.
чіплятись одна за одну, шукати сторонню силу
вам треба, аби зізнатись – обидві нас упустили.
не відпустили, не випустили, не виростили, та й квит.
просто – не вдержали. нас. не зуміли вдержати. ви.

Переклала з російської Альбіна Позднякова


20.09.2009
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах