

Леккі - один з чотирьох художників (єдиний чоловік), які увійшли до фінального списку молодих майстрів, що претендували на одну з найзнаменитіших премій у світовому сучасному мистецтві. "Головною темою моєї творчості є самопізнання людини XXI століття, яке знаходиться у неймовірно інтенсивному інформаційному полі", - заявив він, приймаючи нагороду.

Тим часом деякі британські критики уже виступили з протестом з приводу підсумків конкурсу. На їхню думку, роботи Леккі не можуть вважатися витворами мистецтва і є багато у чому запозиченням у інших майстрів.
На конкурс він представив роботи, які об'єднують найрізноманітніші жанри сучасного мистецтва - інсталяції, відеоряди, елементи скульптури і живопису. Він представив публіці своєрідні оптичні ігри. Наприклад, отримавши знаменитий твір Джеффа Кунса - кролика з нержавіючої сталі - художник перетворив його на оптичний пристрій: він заворожено досліджує інтер'єри власної квартири, що відбилися на виблискуючих поверхнях арт-іграшки.
На виставці в Tate Britain Леккі представлений не тільки власне відеоартом, але й записами своїх лекцій, у яких художник пояснює, наприклад, еволюцію образу кішки, - від єгипетських мумій до мультиплікаційного кота Фелікса, фігурка якого використовувалася для першого тесту телевізійної трансляції, й далі до створеного за допомогою комп'ютерної анімації кота Гарфілда.
За британську нагороду, окрім Леккі боролись ще троє фіналісток : Кеті Уілкес / Cathy Wilkes, Гошка Мацуга / Goshka Macuga та Руна Іслам / Runa Islam.

Виставка в Tate Britain, що передувала нагородженню виглядала наочною ілюстрацією того, що до кінця першого десятиліття нинішнього століття всі рухи в мистецтві завмерли й серед художників панує повна роз'єднаність. Хоча при цьому художні практики жодного з номінантів не можна було назвати самостійними. Навпаки, кожен з них явно орієнтується на ті або інші явища й авторів минулого.
Так, інсталяції художниці польського походження Гошки Мацуги, мінімалістські конструкції з багатьох шарів скла не можуть не нагадати класичні твори концептуалізму Дена Грахама. А інсталяція уродженки Белфаста Кеті Уілкес "Я віддам всі свої гроші" критикує суспільство за споживання й сексистські уявлення про призначення жінки засобами, добре відомими ще з 1960-х років, якщо не раніше. Дві справжні каси з супермаркету, обставлені безліччю різноманітних дрібних пожитків і обжиті двома жіночими манекенами, сягають не тільки до поп-арту й нового реалізму, але й до сюрреалізму: на голову одного з манекенів насунута пташина клітка, точнісінько, як у класичному творі Андре Массона.





|
||||
05.04.2012
cheap car insurance 8-( buy prednisone on-line 853909
03.04.2012
car insurance :-))) accutane 606
30.03.2012
buy your medicine cheaper ultram viagra 8(( best buy generic viagra 963786
Додати новий коментар