За думкою кінокритиків, справжніх претендентів на перемогу у Венеції мало

Марко Мюллер,
директор Венеціанського кінофестивалю.

Цьогорічний Венеціанський кінофестиваль став розчаруванням для багатьох кінокритиків. По-перше, через не зовсім коректну позицію організаторів, які орієнтуються не стільки на традиції фестивалю як трибуни кіномистецтва, скільки на туристів.

Голова фестивалю Марко Мюллер постійно наголошує: «Фестиваль був заснований 1932 року. Як і у випадку з багатьма іншими фестивалями, ініціативу подали туристичні спілки. Власники готелів у Венеції хотіли подовжити головний сезон, тому і винайшли Мостру, кінофестиваль, аби їхні готелі не залишалися порожніми і восени».

Підбірка фільмів на фестивалі цього року відповідає готелям: домінує посередність. Формальний кітч, поверхневі портрети суспільства, сухі й порожні діалоги, кажуть критики. Втім, не обійшлося і без винятків. Наприклад, фільм австрійської режисерки Джессіки Гаузнер «Лурдес». З гумором та стилем у фільмі змальовано, як місця паломництва християн перетворюють на прибутковий бізнес.

Американський режисер Майкл Мур

Ще один претендент на Золотого лева – фільм американця Майкла Мура «Capitalism: A Love Story». На його перегляд, який завершився аплодисментами стоячи та криками «браво», завітало найбільше глядачів. Щоправда, думки критиків з приводу першого в історії фестивалю документального фільму розходяться. Одні вбачають у критиці різних форм панівного у США бажання наживи лише пропаганду. Інші – у захваті від громадянського протесту Мура.

Решта з 25 фільмів на Венеціанському кінофестивалі хоч і впадають в око завдяки відомим іменам режисерів та акторів, як зазначають глядачі, не варті походу в кіно.

Автори: Петер Клаус / Тетяна Бондаренко
dw-world.de

Матеріали за темою:
Відкрився 66-й Венеціанський міжнародний кінофестиваль