Макс Лижов


Макс Лижов

На АЖ відкривається новий проект - "свіжакров".
Тексти і візії - найсвіжіші.
Від вас.
Доливайте, попивайте, дерзайте!

Першою вливається кров 23-річного Макса Лижова. Макс належить до рідкісного виду поетів, бо ніколи не скаже вам, що пише поезію. А якщо ви поцікавитесь у нього, він загадково заусміхається, але витягувати все вам доведеться самотужки. Така непретензійність звільняє його поезію від всюдисущного диктату поетового я, - а це вже рідкість.

Макс навчався у Києво-Могилянській академії на філології, хоча й просив цього не вказувати. Зараз працює на телеканалі "Тоніс".

Ми задали Максу АЖ 5 запитань.

Хто ви?
Макс Лижов, поет, меломан.

Що вас хвилює, якщо щось хвилює?
Параної. Мої.

Що з українською культурою не так, якщо щось не так?
Залежності. Останнім часом алкозалежність кидається у вічі, межи очі, в серце, нижче etc.

Ви прийшли у цей світ з...
З піхви, щоб туди ж повернутись.

Кому потрібно те, що ви пишете?
Мені, кицям і котам..




у мікрофон пляшки

драчу
кім кі-дуку



осінь

оголошення по контрактовому периметру:

шукаю співмешканця співрозмовника співучасника

не поліз у кишеню за римою

не помер передчасно

ідучи за дощем вступив у вибоїну

закортіло смоктати пилипові моррісу

у теплий нью-йорк відлітали боїнги

у хмарах бог-вітчим залип і морозився

ковтками мірявся контрактовий радіус

загратним голосом теревенило радіо

лангольєри трамваїв набивали черева

неуважним пішоходом вороння вечеряло

п’яний невільнику вільного часу

і марнотратнику доброї вдачі

візьми мені пиво і ходімо навчатися

сміливо дивитися в очі сагайдачного

клеїти дурня клеєм моментом

кров пускати собі крадькома

залиті небом немов цементом

церква

бар

і за баром зима


зима

він ходив день у день до одного місця

батареї топили під кригою вікон

і забулось який під небом місяць

ще сніжок не розтанув на черевиках

він впадав у море у транс усередину

бронював столики стріляв куриво

барабанив у перкусійні перетинки

на розп’ятті розпуття канув у куряву

клишоноге сп’яніння смоктало лапу

береги барлогу наповнював нелад

він почув дверей прохолодний ляпас

і побачив жінку в кінці тунелю

він палив цигарки одна за од-

ною дим розгортався як давній пергамент

хоч сокиру вішай каже народ

і голос народу тхне перегаром

вона кинула погляд немов баласт

налякала та не злетіла

він осмілився прорубати лаз

до її столика й тіла

відкоркована мова потекла у відлигу

відлягло від сердець і вечірню правили

звички як правило шкідливі

і милі як порушення правила



весна

зачинено на обітницю сподівання на інакше

жаби в землі а ти вдома

зір у склепу

тінь-монашка покладає надії на могилу невідомого

за броньованими дверима з двома вічками

вкоротив віку відірвав фільтр

зав’язав з громадськістю лишився віч-на-вічність

зірвав телевізор розлив ефір

політики в морзі по ліктики в морсі

політ у мороці непричетність неприсутність

скляний погляд замалювало морозом

вирячилось закрапало переборщило насупилось

спостерігав за перебігом кави

запахло паленим кватирку висадив

зловив гавкіт відпустив гаву

відчув поштовх зміну висадку

наближення величезної хвилі

тебе потягло порвало понесло

назустріч назовні навинос навиліт

на руках на плечах на крилах на веслах

земне тяжіння тебе не обходило

і небезпеку не обійшов ти

знайшов на голову блискавку з холоду

на гальці бруківки за стрічкою жовтою

з нового листка білої стелі

свіжими паростями з обрубка

водоростями бинтів застелена

пузом угору у п’явках трубок

через стеблинку дихала воля

з келії коми виплив аскет

кеди курні кінцівки кволі

вивели тебе на слизьке

де перше пиво просто сонця

очей кровотечія гуркіт у грудях

крізь слем слонів крізь град грудок крізь

тромби трупів дорога сочиться

сякається в хустинки як після ридання

знімає капелюхи як перед труною

життя смертоносне і смерть життєдайна

між ними пара і параноя




літо

на сковороді піднялася температура

повільно але упевнено як фунікулер

там кожен із нас знаходив собі притулок

розмови початі з пива тягнуться й тепер

там виміри сходились

душі померлих вештались

де протяги їхнього подиху чули лише трава

дерева убогі і сміття під вашими мештами

де кожна мить зупинялася як трамвай

там сміхосмуток смичком по дротах ялозив

бомжі збирали каміння порожніх пляшок

складаючи дзвін у торбу рюкзак мішок

і капали в їхні сліди на дні залишені сльози

вони повертали спудеям забуті конспекти

за це їм давали прізвиська й цигарки

життя дало прикурити

від лютої спеки

а смерть за кожним доцмулить трунок гіркий

григорій савич звісно найперший з них

коли вже боже доп’єш своє безалкогольне?

на голову кам’яну сів білий голуб

і вистріливши сивиною зник


і знову осінь

трамвай сірником чиркнув у мороці

дніпро із гопніками наморщився

бабеги з бухлом цигарками вагами

чекають на того хто ще не наважився

він має рацію а на додачу

дубинку гумову кашкет із тризубом

і місяць круглий боржник невдачі

і сонце сяде за тероризм

злі генії стануть перегноєм

щоб вирости травами та грибами

глобальне потепління пора ноя

коли не гребло завжди вигрібало

життя коротке а долар довгий

замерзлим сукам хочеться хотдогів

голодних приматів тягне на пальми

на палю тарзана

по джунглях напалмом

дерева тремтять немов злякалися

сповзають жовті і мокрі титри

плескоче дощем вимитий кальцій

тріпочуть крила відірвані вітром

та сама гра

ті самі граблі

у синіх пальцях пиво холоне

і зведені очі назустріч краплям

не посилай нас на хелловін!



Макс Лижов


 


Коментарі: 1

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах