Богдан-Олег Горобчук


Богдан-Олег Горобчук




АЖ 5 запитань:

Хто ви?
Богдан-Олег Горобчук

Що вас хвилює, якщо щось хвилює?
Любов

Що з українською культурою не так, якщо щось не так?
Все пречудово

Ви прийшли у цей світ з...
Житомирського полового будинку №2

Кому потрібно те, що ви робите?
Всім





Продихи, проталини (уривок з поеми-колекції «Повторювання Речей і Станів»)

про сніг

сніг це квіти води

сніг згідний з холодом і з кольоровими рибками наших очей – знаходячи у них холод і з постіллю коли зима і коли я натомлений і хочу якомога швидше заснути а за стінами – всюди -

сніг на поверхнях і задутий у щілини і просочений ніби найтонша рідина у клепсидрах – в досяжні для себе глибини

сніг подрібнений на сніжинки і на крихітки льоду що летять траекторіями вітру втрапляючи і в кольорові рибки наших очей і в рожеві мушлі наших вух і навіть в за міцно стиснуті губи коли я кажу – кохана – поправ шалик – замерзнеш же – і ти відповідаєш – добренько – і він уже не торкається твоєї ніжної ніжної шкіри

сніг це квіти води і я дарую тобі ці найживіші квіти коли ми ходимо удвох зимою

сніг обіймає нас ніби дітей коли ти мені його даруєш коли ми даруємо його одне одному коли нас двоє навколо і тільки ще –

сніг




про протяг

протяг робить штору вітрилом за яким світ прибуває в кімнату разом із запахами травня а отже спеки цвіту й грози вплетеними в повітря разом зі звуками птахів і механізмів зі світлами ліхтарів і блискавок; світ вигинається дугою штори

протяг зшиває будівлі роблячи їх суцільними

протяг за структурою нагадує чумацький шлях – але замість зоряних крапочок і згущень – з рисочками переміщень

протяг підштовхує і лоскоче він ніби безтіла вода що має вигнуту форму і сік водорості що її зв’язує і напрямлену тривалість так що простягнеш руку – і відчуєш і час і простір і протяг в них

протяг що проникає в будівлю як голка під шкіру шукаючи внутрішніх коридорів і через нього світ втискається і спека

протяг рухає спекою руйнуючи її сталу ледачість – він злий щодо спеки він хижий

протяг ніщо інше як повітряна дуга і повітряний чумацький шлях водночас; йому властива відкритість дверей і вікон відсутність перешкод пронизування чітких структур таких як: будівлі авта міста




про порожнини

порожнини – як і все – пульсують – але їх пульсація найневловиміша

порожнини здаються пусками проте це не так – пустка нефункціональна пустка втім може позначати відверто злу душу або просто відверте зло – порожнина ж передбачає звільнення або заповнювання – час від часу час до часу переливаючись отримуючи і втрачаючи суть і будучи в третьому стані – перехідному – коли порожнина ось-ось заповниться або ось-ось спорожниться – тому все що є заповненим – теж порожнинне за суттю

порожнини простору приречені заповнюватись нами: порожнини доріг – автами і деякими тваринами порожнини кімнат – людьми речами меблями дуже багатьом і деякими тваринами теж порожнини часу – снами і нудьгуваннями – і тоді це перехід – бо час тяжіє до заповнення

порожнини любові – основні – бо любов найближча до заповнення собою порожнин – бо любові так багато що її надважко втримати поза собою і не впустити і не випустити – отже любов плинна і всеоб’ємна ніби Господь – і структура її паразитує на структурі порожнин заповнюючи більшість відкритих життів сенсом і зеленіючи весело ніби омела на сухих деревах порожнин – заповнених і підкорених

порожнини пробілів між словами порожнини пауз неодмінноприреченізливатися: ніби ріжеш кисіль ножем так ніби ріжеш воду так ніби ріжеш повітря – так діє час – бо все – порожнини часу – лише різні за тривалістю

порожнини в мені і в тобі. ми їх навзаєм заповнюємо. порожнини в цьому тексті. і вони приречені заповнитись. тому цей текст – всеоб’ємний за суттю ніби Господь і ніби Любов і ніби все




Про себе:

поет, художник, формувальник залізобетонних виробів 2-го розряду,
студент. 1986 р. н. З 2002 року — учасник Мистецької гільдії
"Nеабищо". Як художник мав виставки у Житомирі та Києві, ілюстрував
ряд поетичних і прозових книжок. Автор збірок "Місто В Моєму Тілі"
(Київ, 2007), "Я Застудив Серце" (в колективній збірці "Цілодобово!",
спільній з П.Коробчуком та О.Коцаревим), самвидавчої збірки "Книга
Дослідів" (2002) і 24 міні-збірок текстів і графіки (2002—2006).
Тексти публікувалися в антологіях "Nеабищо the best" (2003),
"Digital Романтизм" (2006) та ін., альманахах "ZEX" (2006), "Альманах
до 1-го міжнародного літературного фестивалю" (Львів, 2006) та ін.,
журналах "Кур'єр Кривбасу", "Химери Бруківки", "РЕЦ", "ШО",
"Київська Русь".

Лауреат конкурсу видавництва "Смолоскип" (2006), конкурсу "Неосфера" (2006).

Все почалося із "Nеабищо" мого житомирського періоду, з 2002 тобто,
орієнтувався і тоді і тепер найбільше на авангардизм, трохи менше –
на модернізм; але згодом форма припиняє наді мною панувати і свої
тексти я схильний – десь від кінця 2006 – вважати
"безвідповідальними", тобто і за формою, і за змістом цілком
самодостатніми і самотніми.

Найбільше люблю з світових поетів Лорку і Вітмена, з українських –
Лишегу, Воробйова, Вишенського, Тарнавського, Голобородька.




28.05.2007
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах