Максим Солодовник


Хто ви?

Той, хто постійно сумнівається. І з сумнівами бореться. Я завжди бачу безліч варіантів, це захоплює, і часто хочеться реалізувати все й одразу.

Що вас хвилює, якщо щось хвилює?

Падіння загальної людської культури в усьому, депопуляція українців, деградація невеликих міст, дикий капіталізм, жлоби і таке інше.

Що з українською культурою не так, якщо щось не так?

Необжитість багатьох регіонів в культурному сенсі. Міста, які вважаються культурними центрами, набагато випереджають розвиток інших. Брак коштів, - майже ніхто з митців не заробляє своєю творчістю. Недостатня кількість видавництв та лейблів. Практично повна відсутність прогресивної преси та критики, хіба в інеті. Зацикленість на “священних коровах” а-ля Андрухович-Жадан, повільне оновлення “бойових лав”. Низька якість багатьох розкручених продуктів.

Ви прийшли у цей світ з...

бажанням хоч трохи його зрозуміти

Кому потрібно те, що ви пишете?

Всім, хто поділяє мої найважливіші цінності. Однодумців завжди більше ніж здається, просто їх треба знайти.




невичерпний кредит довіри

тільки вночі
ти починаєш думати
як то все мало б бути насправді
твій приручений самоаналіз
свідчить
що варіантів як ніколи безліч
і переблимуючись ганебні світлодіоди сумнівів
потроху виїдають спорожнені гектари
приватних володінь совісті
ніколи не дізнаємось чи зроблено так
як треба
чи потрібна коректура
наших еротичних фантазій
нашої пісні що балансує
між саморобною цяцькою
та рукотворним дивом
наших в міру прокурених легень
які попри це ніколи не залажають
даючи нам незаслужено достатньо часу
щоб визначитись у найголовнішому
і залишити
катастрофи
у небутті




панта рей

як відомо з курсу античної літератури
все тече не залишаючися незмінним
у своєму становищі все тече
наче глибока могутня річка
якимось чином не тільки вціліла серед
оцього мегаполісу а ще й досі дає підстави
писати про неї саме як про глибоку
ще навіть скраєчку набережної де хвилі
м'яко б'ються об носаки твоїх берців
вже зовсім темно коли вглядітися всередину
і порожньо що стимулює нашу трохи
злякану цікавість помітити світлу
поверхню цієї води що надвечір
щохвилини стає холоднішою
прихід героїв – річ неодмінна не тільки в блокбастерах
тому дуже скоро помічаєш закохані пари
на прибережному піску і бадьорих гопів
що скидаються на першу за сьогодні чекушку
однак ти дивлячись як запалюються перші
мандрівні вогники на дальших і ближчих катерах
чомусь думаєш про швидкоплинність останнього року
і докорінність несуттєвих змін у характері
адже такі зміни завжди є найголовнішими
до всього мінлива погода і чудний тиск
показники якого віднедавна стали для тебе
теж дуже важливими:
маєш метеочутливу кохану і друга
який лежить у лікарні якраз через тиск
минулих відвідин просив принести цікавої прози
може згодиться цей вірш?




* * *



вогка небесна люлька
розкурювана лиш туманом
щоночі приходить на мій вокзал
скрадаючись поміж густих хмар
і рядків нечитаного газетного маразму
перед порожнім пероном
де сюжети просто не стаються
ця країна де ти народився
загалом підтримує нешвидкий темп
наче втомлена коханка
вона щодня дає нові приводи попуститись:
вчора тобі затримали ще на тиждень
зароблені гроші сьогодні ти взагалі забив
до кінця року шукати способи якогось заробітку
завжди будучи перконаним
ніби продатись незадешево –
це зберегти честь принаймні
перед самим собою
хоча майже в кожного на жаль
таки є конкретна ціна –
сума на яку ти одного разу прожлобишся
не допомігши ближньому
так це і є твоя справжня ціна
хоча навряд усвідомлення цього може
зламати твою незрушну природню жадібність
та неприродні своєю потворністю стереотипи
майбутнє сюди не приходить адже
недарма найбільше скучаєш за тими
кого особливо давно не бачив




внутрішній наполеон

вбити кабана перемогти у заїздах у скачках
у перегонах щурів між перегонами станцій метро
закінчити універ вивести нову породу тарганів
нарешті виграти дівок з паралельної групи
забрати те що тобі належить навести
лад у головах знайомих заборонити нащадкам
панкувати взагалі все заборонити
і зробити на власний лад
скількома мішками таких і подібних планів напхані голови?
ненависть до реклами – не привід її не цитувати
у далеких двотисячних було модним робити рекламу
тоді ще невеликої мережі харчових супермаркетів
прямо на бортах тролейбусів таку зелено-жовту
з хмарками думок типу купити ковбаси сиру
намальованих якраз над головами пасажирів
що незграбно похитувались під час руху
зайнята кожна своїм
знаєш, я навіть не беруся спрогнозувати
що могло б опинитися там якби їхні копірайтери
відобразили справжні думки а не рекламні тексти
навіть страшно вгадувати, розумієш?
звісно є багато інших прикладів
мудрі мають мету трохи далі ніж можуть бачити
ніби тримаючи результат попереднього множення в пам′яті
приділяючи найбільшу увагу засобам
і правильній траекторії свого руху
але
одна добра знайома нерідко каже:
хочеться бачити більше очей
схожих на чисті озера
а не на помийні ями....
потім
довго мовчки п′ємо свою розчинну каву –
кожному є над чим думати





Народився 21 рік тому у місті Полтаві. З того часу бачив багато всього, хорошого і бридкого. Мав багато захоплень у дитинстві, але довгий час не виявляв особливих здібностей до чогось. Для себе пояснюю це тим, що мав над чим думати й так. Вважаю себе впертим, адже більшість цих захоплень зі мною досі, лише поглиблена і суттєво видозмінена. Не писав жодних поезій доти, поки не став вважати це свою потребою.

Перший вірш було написано на парі з політології. Жив три роки в Києві, начався в бурситеті ім. Т.Шевченка. Після третього курсу вилетів з універу за ненормативну поведінку, і більше туди не повернувся. Це мало цікаві наслідки: з одного боку, я на сьогодні вже був би за кілька кроків від диплому, з іншого - я дістав змогу більше приділяти уваги творчості, зокрема музиці. Одразу після невдалого “вильоту” на мене звалилася незлецька сума грошей, і я придбав непогану гітару. Працював: розклейником політагітації, перекладачем, кур′єром, книжковим промоутером, охоронцем, вантажником, журналістом. На сьогодні мені знов світить лише “рідний” склад і праця вантажника.

Творчі здобутки: дві невидані збірки поезій, одну з яких пишу зараз, сольний акустичний демоальбом. Публікувався у “постПоступі”, “Золотій добі”, деяких інет-ресурсах.

Люблю: відвертих позитивних людей, простоту у спілкуванні, незакомплексованість і незамороченість, красивих дівчат, з-поміж яких найбільше свою; автоперегони; талановиту музику і непорожні книжки.


23.09.2007
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах