Марія Козиренко


АЖ 5 запитань:

Хто ви?
Марія Козиренко – зміюка повітряна.

Що вас хвилює, якщо щось хвилює?
речі малі й великі – як от велика дупа, з якої стрирчить маківка нашої цивілізації і крихітна кількість людей, які нас усіх звідти витягують потроху.

Що з українською культурою не так, якщо щось не так?
(див. попередню відповідь)

Ви прийшли у цей світ з...
бажанням жити
наміром укотре спробувати все виправити

Кому потрібно те, що ви робите?
мені
тим, хто може мене зрозуміти

Марія Козиренко



***


У маленькому пісковому годинникові
міститься жменя піску.
Отже, час можна побачити, відчути,
потримати в руці.
У моїй жмені 15 хвилин.
Час у мене під ногами.
Кожним кроком
я переступаю через сотні днів.
А якщо бігти – це майже вічність.
Під водою – теж час.
Але його відділено від мене
Тонкою, невірною лінією прибою.
Він не для мене.
Але його теж можна відчути.
Це спогади, мрії, сни, хвилинні забуття.

***

Похорон душі.
Не плакали, не вбиралися у чорне,
Не завішували дзеркала у домі,
Не набирали телефонний номер священика.
Не сипали квітів на дорогу,
Не копали могили, не поїли землі горілкою.
Не пекли пирогів, не купували печива й цукерок,
Щоб заїдати ними чуже “царство небесне”.

Просто дивилися одне одному у вічі.
І не бачили нічого, крім очей.



Марія Козиренко



***


У місті найніжнішого бетону
Не можна жити, випроставшись
На повен зріст, – від землі до неба:
Хтось обов’язково з’явиться „між”
І попросить його любити,
Або йому молитися,
Або дати грошей.



***

Хвилина спокою приліплена до скроні
На волі – воля
За вікном – дроти
Від мене не чекають
До мене не приходять
Відходять відлітають:
ТиТиТиТиТиТиТиТиТи


Марія Козиренко



10.02.2008
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах