Наталка Ліжник


Наталка Ліжник




АЖ 5 запитань:

Хто ви?
- Наталка Ліжник

Що вас хвилює, якщо щось хвилює?
- усе намацальне, особливо, тіла. Біль.

Що з українською культурою не так, якщо щось не так?
- я цим не переймаюся.

Ви прийшли у цей світ з...
- пизди. туди й подамся.

Кому потрібно те, що ви робите?
- мені самій.




Розстріл

Спотворено стіни стоянням спокійним.

Безкровні сини засмаглих селянок

З мушкетами-виделками в руках

Копирсаються в цеглі, ніби в макаронах,

Скраплюючи її кетчупом з мого плеча,

Майонезом з мого мозку,

Гірчицею з моєї підшлункової.

Продай мені, солдате, свою пілотку

Я складатиму в неї медалі,

Коралі, замерзлих ціп’яків та інші неочевидності.

Щоби потім висипати це все у твій старечий сон

І танцювати канкан на піддашші твого мозку,

Поки ти вмиратимеш на скрипучому ліжку,

Отруєний холестерином і радіацією.




Розділ за розділом пропливаю я твоїм океаном,

Абзац за абзацом спускаюся на дно твоєї штольні,

Мотузку плету з речень, аби закинути гострий її кінець поміж твоїх грудей

І, може, вона зачепиться там на гачок, що стирчить з твого серця.

А тоді (якщо мені поталанить, і вся конструкція витримає мою вагу)

Я відштовхнуся долонею від днища літака, який саме пролітатиме над головою,

І подамся вниз, контролювати прилади і стежити за показниками.

Вниз, у найглибшу комірку-кабінет, пульт управління, цент керування.

Я стану твоїм молодим богом, про існування якого ти дізнаєшся з журналу ЄВА.

Ти поклонятимешся мені й шукатимеш проявів моїх діянь

Ти висиджуватимеш яйця від мого півня й лизатимеш солодкі ліки мого ескулапа.

Але ти ніколи не дізнаєшся (і навіть не наблизишся до цього знання)

Що я насправді існую прямо під тобою,

На глибині сто метрів,

Я вистежую тебе в своїй комірці,

Пливу за тобою, розділ за розділом,

Розбиваючи кілем масні шари глини,

Перемелюючи гвинтом каміння й відмерле коріння.

І щоразу, коли ти купуватимеш молоді, зелені огірки,

Ти, сама того не розуміючи, читатимеш мені молитву.

Бо я – бог огірків.




Констатація факту

Спали мій будинок,

І заодно того гнилого горобця, який засох на вишні ще минулого Купала.

Коли ми з тобою приїдемо сюди знову удвох,

Розгребемо попелище, і на місці, де була підлога

Вириємо яму,

В яку і покладемо свої факти.

(не знаю, що там у тебе, а в мене – кілька кривих зубів,

Щурячий намордник, паскудна купюра держави, загиблої під бетонними плитами, і ще якийсь шуруп до єднання тіл)

Засиплемо це все жовтою глиною

І побудуємо зверху здорову, рожевощоку хату-зруб.

Ізбу.




Шукай свої кнопки там, де їх ніхто ніколи не шукав.

Розвантажуй свої кишені, висип звідти все насіння, яке так і не проросло.

Винеси на балкон свої капці, нехай голуби відкладуть там яйця,

Посип голову чистим піском і заплети коси раз і назавжди забувши про своє волосся.

Не дратуй мене надто своїми запитаннями, а краще роби, як я тобі кажу.




10.07.2007
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах