Назар Шешуряк


Хто ви?
Фор тудей ай ем е бой, як співає Ентоні Хегарті. Я Назар Шешуряк, приємно познайомитись.

Що вас хвилює, якщо щось хвилює?
Хвилюють рухи сурдоперекладачів та сексуальна орієнтація крокодила Гени. Дивлюся в очі водіям маршруток і хвилююсь.

Що з українською культурою не так, якщо щось не так?
Про українську культуру нічого не можу сказати. Мене цікавлять інші речі (див. вище)

Ви прийшли у цей світ з...
Ні з чим. Важливіше, з чим піду.

Кому потрібно те, що ви робите?
Перш за все мені. Але сподіваюсь, що не тільки.



Назар Шешуряк




вдих/видих
(спроба порнографії)

дим
заповнює твої легені
ніби тепле гіркувате молоко,
що зігріває бронхи і запікається на язику
та в альвеолах

твоя шкіра пахне снігом і цеглою
твоє серце важке і солоне на смак

ну, давай, це ж так просто:
вдих
видих





слони

ти відчув це, ще коли спав
важкі рішучі кроки десь далеко на півдні
від цих кроків ледь помітно вібрували шибки і дзвенів посуд
прокинувшись, ти довго розглядав кола,
що ритмічно розходились у чашці із вчорашньою кавою

– сьогодні п’ю чай, – вирішуєш ти і підводишся з ліжка;
ступні неприємно торкаються холодного лінолеуму

кроки звучать все гучніше і гучніше,
і до того часу, коли ти вже остаточно прокинувся і пішов на кухню снідати,
не звертати на них уваги стає просто неможливо
ти виходиш на балкон і мляво оглядаєш безлюдну ранкову вулицю

нарешті ти їх помічаєш
переможно усміхаючись, по вулиці йдуть слони
приблизно півтори дюжини слонових тіл граційно розрізають
наелектризоване повітря
слони рухаються повільно, але впевнено
на асфальті залишаються потужні вм’ятини
слони збивають дерева та випадкові автомобілі
мікрорайоном прокочується відлуння сигналізацій і важких кроків
слони махають вухами і блаженно мружаться в променях сонця, що сходить
слони труться боками і крокують на південь
ти повертаєшся на кухню і ставиш чайник
хочеться курити

– слони, – думаєш ти,
посьорбуючи зелений чай і витягаючи з пачки останню цигарку
хвилин через п’ятнадцять кроки затихнуть




baby Kafka

на четвертий день народження маленький Франц Кафка
отримав у подарунок іграшкову конячку
вона одразу йому сподобалась, він назвав її Жозефіною
маленький Франц любив розмовляти з нею
і частувати її шоколадками
Жозефіна натомість розповідала йому
захоплюючі історії про крилатих слонів,
перевертнів
і велетенських комах

найбільше Франц любив нюхати її голову,
котра, на відміну від голови його батька,
пахла не м'ясом і смертю,
а сіном,
какао
і хмарами



повінь

дощ іде надто довго
кілька днів тому річка не витримала і вийшла з берегів,
затопивши все місто
ми тримаємось за руки
і слухаємо, як холодні хвилі стукають у наші вікна

цей солоний присмак у роті
креветки, що поселилися в нашому посуді,
риби, що відкладають ікру нам у долоні
і лагідно торкаються наших ніг, коли ми йдемо на кухню

її сигарети намокли, її кава захолола

вона відкидає з обличчя мокре волосся і каже:
– ґрунт на цвинтарі вимивається бурхливим потоком
і домовини, наповнені повітрям,
мильними бульбашками пробиваються вгору
пробиваються крізь глину і чорнозем на поверхню води
і пливуть за течією,
марно намагаючись злетіти
в небо





супермаркет

повільно рухаючи хвостами в темряві
цілуючи одне одного в слизькі губи
сонні напівмертві риби труться об холодні стіни акваріуму
мутна вода ледь чутно шелестить між лускою
сухе світло неонових ламп просвічує наскрізь їхні солоні тіла
в супермаркеті шумно, однак рибам все одно
риби сплять
рибам сниться океан
ніщо не тривожить їхнього спокою –
ні музика, що лунає з невидимих динаміків
(щось із Чайковського)
ні школярки, що голосно сміються і пиздять шоколадки
ні продавщиці в продуктовому відділі,
що час від часу кидають в акваріум сємушки

в акваріумі так спокійно й тихо,
що риби чують, як в їхніх тілах вібрує холодна кров

хіба що чиїсь ніжні руки зрідка проникають в темряву акваріуму
і дістають одну з них на продаж

хіба що жінки, котрі штовхають свої важкі візки повз рибний відділ
йдуть так плавно й повільно,
що риби відчувають запах їхньої шкіри,
і, збуджені, спостерігають, як волосся жінок розвівається під кондиціонером,
ніби морські хвилі

хіба що маленькі діти, залишені без нагляду,
іноді зупиняються коло акваріуму,
стукають по склу
і обмінюються з рибами довгими напруженими поглядами
аж поки котрась із риб не помирає,
безшумно підіймаючись вгору

ух ти, – промовляють тоді діти і радісно біжать до каси






тіні забутих предків
(сільськогосподарський текст)

– цей вишневий садок наповнений тривожними звуками
птахи відлетіли і більше не повернуться
дай мені свою руку, Марічко
чи відчуваєш ти
те ж саме, що й я? цю тривогу,
що наповнює нутрощі холодом і б’є в скроні,
ніби хвилі великого Дніпра?

– Дніпро наповнюється кров’ю, Іванку, кров
на твоїй свитині, на твоїх чоботях,
вилах і серпах;
страх обліпив нас,
як піт обліплює засмаглу шкіру кріпаків
у панському полі

– можливо, це душі тих самих кріпаків тривожать нас
і не дають заснути?
мої корови пронизливо плачуть щоночі,
а всередині запашних хлібин я
знаходжу рибальські гачки
та відстріляні гільзи

– так-так, Іванку, душі кріпаків,
тіні забутих предків,
що полягли за неньку-Україну,
це вони отруюють криниці і крадуть немовлят
це вони малюють великі кола на пшеничних полях

– лічені секунди залишились до світанку, Марічко,
і наш вишневий садок покриває туман –
безмежний, як степи Херсонщини
густий, як волосся гуцульських молодиць
я не бачу вже нічого в цьому тумані, де ти,
Марічко?

– Іваааааан!

– Марічкоооо!

– ІІІІВААААААААААААН!!!

– МАРІІІІІЧКООООООООООООО!!!!!!!!



29.03.2008
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах