Олег Коцарев


Олег Коцарев




АЖ 5 запитань:

Хто ви?
- Кіт, тхір і Олег Коцарев.

Що вас хвилює, якщо щось хвилює?
- Лампочка в кімнаті перегоріла.

Що з українською культурою не так, якщо щось не так?
- Немає того, хто при словах „українська культура” хапався би за револьвер. Ну, себто я хотів сказати, що треба розбудовувати інформаційний простір, ось отак.

Ви прийшли у цей світ з...
- Хитрою і закоханою усмішкою та з бажанням поділитися нею.

Кому потрібно те, що ви робите?
- це потрібно біосфері. іншого шляху просто нема.



„39 %!!!!”




СОНЯЧНІ ВЕНТИЛЯТОРИ

Ааааа

Аааааа

Аааааа

Починався концерт у підвалі клубу „Алхімія”,

І пінг-понг мелодій енергійно прискорювався,

Особливо у виконанні дівчини за перкусією й ударними,

Найсправжнісінької ударниці,

Усі тут дивилися не на мене,

Не я тут був радості центром, бажань і захоплень,

Не мені прагнули щосили кинути з залу жарт, аби я почув й усміхнувся,

Я міг тільки дивитись на стелю,

На різні швидкості

Сонячних вентиляторів над головою,

Та раптом зрозумів, що треба робити –

Я злетів і почав плавати над залом,

Викликаючи посмішки, зойки, захоплення і закоханість,

Музика здивувалась і сповзла по стінах униз,

Я літав у повітрі, як радісна переможна акула,

Підлетів на сцену й відкусив

Ударниці цицю – і це був уже мій вечір,

Мій підвал, мої люди й мої вентилятори.




АРХІТЕКТУРНІ ДОСЯГНЕННЯ

Можна любити архітектуру постмодерну

Навіть за те, що один товариш

Так збудував тут знизу магазин,

Що кожного ранку

На півсекунди

Серцю здається,

Ніби в нашому парку з’явилося море.

Можна любити кафедральні площі

Та каштанові алеї

В тому числі й за те,

Що у неділю

Люди бігають повільно, повільно літає джмеля м’ячик

І велосипеди їдуть швидко, та непомітно,

Наче земна куля,

І за загорожею діти уповільнено

Стрибають у пропахле сонцем повітря,

Поки хазяїн всього зоопарку не скоротив фінансування.

Можна любити залізні завіси,

Старі й зовсім нові, біло пофарбовані, на які сідають комашки,

Тільки за одне –

За ті вибухові прозріння,

За даровані ними маленькі відкриття:

Виявляється, і в Євросоюзі

В травні

Попку

Може опекти кропива.




СТАТИСТИКА ЗНАЄ ЦЕ

У моєму помешканні два вікна:

Одне виходить на парк, а друге на стайню,

Наче у романтичного феодала,

Тому сонце ставить свої

Кольорові

Безвідповідальні

Експерименти то з одного боку від мене, то з другого.

Ми з тобою давним-давно любимо одне одного,

Але так часто поміж нами якісь

Відстані, станції, спеції, виклики,

Що я іноді почуваюся то тим сонцем, то кріпаком,

Закутим у найзатишнішій кімнаті цього замку.

Ми далеко одне від одного,

Ми десь далеко,

Але ми обидва мусимо їздити

192 автобусом,

Правда, я намагаюся робити це зайцем,

А в тебе є місячний проїзний.

Але по невидимих печерах,

Рейках, річках, посадках, узгір’ях,

Порами болотистого ґрунту

Біжать до мене шматочки твого північного повітря й навпаки,

А ще окремі промені зі сходу, поза сумнівами, передано тобою,

І я теж передаю із сонцем свій дотик

І кажу йому: давай, облітай ту свою Америку швидше!

Усі ті шматочки, цілунки, і подихи, й промені

Вловлюють, наче антени,

Наші маленькі

Обереги, талісмани, дарунки,

Притягують їх.

І статистика не знає, скільки суглобів

У беззвучній ренесансовій ринві,

Скільки хмаринок за день відбивається

Ув одному фонтані,

Статистика напевне знає лиш одне:

Я складаюся з тебе

Рівно

На 39 відсотків!




2007
Краків, „Вілла Деціуша”.




Про себе:
Письменник, журналіст, аспірант. Автор книжок „Коротке і довге” та „Цілодобово” (спільно з Б.-О. Горобчуком та П. Коробчуком). Високий хлопець із теплими руками. Учасник різноманітних фестивалів та імпрез в Україні, Білорусі, Польщі та Росії.




09.06.2007
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах