Олександр Алексеєнко

22-річний фотограф з Миколаєва, вирізняється спонтанними фотографіями:  «завдяки тому, що повсюди ношу з собою камеру, маю змогу ловити все, що привертає мою увагу і видається красивим та цінним для того, щоб бути знятим. Для мене це найкращий спосіб виразити себе».

Мій дідусь був фотографом, гадаю, на мене вплинуло середовище, у якому я виріс.

 

Зараз на щодень я використовую Ricoh R10, також Pentax Spotmatic для 35мм плівки і деякі випадкові радянські 6x6 камери, якими я рідко фотографую. Я не вимогливий до плівки, радо користуюся тим, що є.

Немає жодних. Я люблю перглядати красиві фото і надихатися ними.

 

Може бути класичний рок, дарк вейв, синт, гаражний панк. По-різному.

 

Віктор Цой, Ян Кертіс, Курт Кобейн, Девід Бові.

 

Хтось може вважати це дивним, для мене все, що я роблю і люблю - стандартне.

Непросте питання, я б дуже хотів пофотографувати Яна Кертіса, у нього мало кольорових фото.

 

Стукіт серця.

 

Безперечно вдень, не люблю використовувати сплах та студійне світло.

ipod, гаманець, камера.

 

Повністю контролювати його.

На поїздку в один кінець подалі звідси.

 

Ніяк.

 

Уривок інтерв’ю з блогу arah-poppysmic.

 

флікр | сайт