Олена Черниш


Олена Черниш



АЖ 5 запитань:

Хто ви?
Олена Черниш
(хто я насправді – великий секрет)

Що вас хвилює, якщо щось хвилює?
здебільшого – відірвані від реального життя речі та люди

Що з українською культурою не так, якщо щось не так?
...а насправді – все нормально, тобто так, як має бути, а буде краще... я думаю, так – буде краще.

Ви прийшли у цей світ з...
зранку
з іншого боку
звідусіль
з дорогою душею
З великої літери
з головою занурившись
ззззззззззззззззз

Кому потрібно те, що ви робите?
воно просто потрібно, безвідносно до суб'єкта. Конкретні списки наразі з'ясовуються)).


* * *

Зранку проспекти бувають такі порожні,
що танцювати посеред них не тільки можна,
але і хочеться...

В такі хвилини
будь-який текст
вкривається мікротріщинами,
а цінність його вимірюється хіба що красою почерку.

Сонні прикордонники,
що вартують межі здорового глузду,
не тільки беруть хабарі,
але й забувають перевірити візи.
Тож вільно пропускають усіх охочих, –
як на в'їзд, так і на виїзд.

В такі хвилини,
немов побутовий газ,
в повітрі, дурманячи, носиться
така абсолютна і всеосяжна відносність,
що іскрити словами стає по-справжньому страшно
Страшно і небезпечно.

Саме в такі хвилини
стаються раптові слововиливи в мозок
і відкриваються смертельні внутрішні словотечі.



* * *




як і всі багаті чоловіки,
він говорив так довго,
що словами встигав замотати мене усю,
мов єгипетську мумію.
Обличчя в нього було серйозне,
мов двотомник з юриспруденції.
Погляд у нього був важкий,
наче вісім таких двотомників.
Кроки його були тверді і тихі,
та звучали не менш переконливо, ніж довгі його слова...

І щоночі,
пустивши під стелю плавати
зграю тютюново-димних медуз,
він зникав у ванній кімнаті.
Притулившись лобом до холодних вологих кахлів,
довго слухав шум далекого моря
в чорній блискучій мушлі вимкненого мобільного.


* * *




Леонардо Нехада
не підвищує голос,
не пришвидшує крок,
не говорить з жінками про справи.
Йому довго здавалось,
що він усе в світі знає,
аж допоки не виявилось,
що так воно й є насправді.

Чотири зорі впали йому за комір,
коли він ішов з полювання.
У юнацькі роки працював вантажником на будівництві
ковчега,
вавілонської вежі
й піраміди Кецалькоатля.

Леонардо Нехада має засмагле обличчя й довгі руді вуса.
Найчастіше він йде на південь,
іде і поволі молодшає,
молодшає і мовчить.
Йому часом сниться дещо в революційному дусі.
Він часто губить підроблені документи
і знаходить чужі обручки і довгі срібні ключі.

Його раптові прозріння –
немов золотаві блискітки,
немов крововиливи в мозок.
Одного разу Леонардо Нехада
зустрівся поглядом з блискавкою.

І десь в передмісті Мехіко
вони дивляться одне одному в вічі
і досі.


03.12.2007
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах