Слава Сухомлинська


Слава Сухомлинська пише вірші. На її думку, вони – це особливий спосіб розмов із собою. Коли хочеш сказати щось незрозуміле, то говориш поезією. Люди обмірковують це, пропускають крізь себе. «І все залежить від того, чи потрібно тобі, щоб тебе почули», - каже Слава. Часом це може бути кілька віршів на годину, а часом - жодного за рік.

Слава – молода мама. Вона дуже не любить сваритися з людьми та вчиться на історика.

Слава Сухомлинська



тихий шторм моєї печалі

умовний кінець настав учора над ранок

умовно скінчилися наші невинні ігри

так світло сховається за візерунком фіранок,

герої приїдуть додому й поснуть як коти

і мирними стануть їхні геройські лиця

геройству кінець, але так само умовний

як річки початоком умовно назвемо джерельце

та де є початок джерельцю незнає ніхто

і от мерехтінням болючо-зловісних думок,

краплиною кави вечірньої з моїх очей

умовно був розірваний наш зв'язок

гей, вранішнє сонце, сховайся за змари мерщій!




дует

я відверто скажу що брехатиму

я ж бо знаю так буде краще

і мої записки не рясні

я тобі не освідчусь нізащо

дивитимусь мовчки в вікно

твого брудно сумного під'їзду

я не плачу, то лише дощ

склом холодним сповзає слізно




чаклунка

найбільша у всесвіті магія

ластовиння на твоїх щічках

найбільша крапля яку я бачила

котилася з твоїх очей

і я б довіку співала блюз

бо я таки бачила, мені було таки боляче

та я не болю й не сліз боюсь

а твого раптового погляду

в моїх долонях яскраво горять

твого волосся руді кучерики

напевне це ти зупиняєш час

напевне це ти спричиняєш істерики

і зранку рано, під час грози

я бачу твої худорляві пальці

ти посилаєш на небо блискавки

ти знаєш істину то дай мені щастя




горіхова паста

писати стовпчиками, ходити колами

твоє волосся стомлене фарбою

твої легені повні розчиннику

а очі червоних кривавих судин

твій живіт давно не належить тобі

він став домівкою гормонів і сорому

тож частуючи шоколадом власні пальці

тричі подумай як житимеш далі




криниця

бачитимеш/знатимеш все наперед

заздалегіть прорахуєш закінчення

але не підеш з прямого шляху

і це не прокляття це откровення

це Він шепотів тобі на вухо

прямі маршрути до пізнання

але ти вирішила не слухати

твої помилки - твоє життя

тепер заплутавшись і загубившись

прогризеш в лабіринті новий тунель

роздряпаєш ясна, зламаєш нігті

але напишеш свою одіссею




так тихо

запах джазу, пил у повітрі

чудернацька гра

ми у різних кутках кімнати

світла нема. пітьма

зі свого кутка ти співаєш мені колискову

так тихо

та я не засну, я слухаю пильно твій голос

не звикла




простіше

пишні вії, гладенькі ніжки,

сперма й нікотин

частини життя успішної жінки

і ти серед цих чатин

а я не стерво, про мене казали

що я дитя природи

я без підборів і попереджала

що не змінюся ніколи

іди дорогенький, купуй їй квіти

за нею зароблені гроші

і мовчки дивись як ростуть чужі діти

і згадуй про мене їй дивлячись в очі




годинник

сонце плаче над моїми мріями

сонце знає як то мало статися

але що воно могло удіяти

коли я вже мусила зламатися

сонце просто зірка і не має рук

тіко дивиться на нас і гріє

снідає прозорим тихим космосом

за одним столом з надіями




всім спати

маленький день великої доби,

що розпочався з головного болю

маленький сум великої журби

яка чекає на шляху до волі

рясні удари стомленого серця

ти чуєш? приклади долоню до грудей

і сорочки й шкарпетки й штанці здерті

а мозок у процесі створення ідей

ще безліч днів однаково-нудних

і безліч слів безглуздо-обміркованих

і завчених на памьять фраз, склянок пустих

від чаю, й знову повних

ще бездоганно стильні речі

і час доводити що маєш право

ще фрази й посмішки доречні

ми проживемо на шляху до слави

це не бій, тут нема переможців

ані втрат, ні людських жертв

ні агресорів, ні обронців

очі в очі й між очей understand

не змагання, не матч, не вистава

ми з тобою ніяк не суперники

це не спорт, просто я покохала

твоїх теплих очей зірки




no war

ти мій скарб

я тебе закопаю?

я тебе у банк покладу?

чи продам тебе подорожше?

чи на себе тебе вдягну?

ти мій день

я тебе промрію,

проживу, прочаклую, просплю

я тебе підпишу "надія"

і в конверті собі надішлю

чути чую та не дослухаюся,

моє его заплутано-хворе: -

щоб не втік прив'яжи його міцно

щоб мовчав затули йому рота

щоб не бачив заклей йому очі

надміцним фіолетовим скотчем




підготувала: Лія Бабенко


08.10.2009
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах